Навчати та виховувати дітей

1.Школа — Учень — Батьки — Вчитель

Кожний педагог, працюючи з тим чи іншим учнем, включає  індивідуальну роботу з учнем. Тобто, підсилюючи акцент на різні психофізичні можливості учня вчитель розносить інформацію не загалом, а в момент кращого сприйняття учня. І без роботи з батьками в цьому спектрі нам, вчителям, не обійтись.

Як же налагодити співпрацю (роботу) з батьками?

Не думаю, що батькам подобається завжди чути про свого сина чи доньку  щось погане. Інколи батьки підозрюють якісь негаразди, навіть коли вчителі лише хвалять дитину.

Тож потрібно розуміти всі акценти взаємодії з батьками:

—   що батьки хочуть чути і як піднести якісь негативні зауваження, щоб психологічно не нашкодити батькам;

— враховувати свою компетентність у піднятих питаннях;

— враховувати батьківську  компетентність у піднятих питаннях;

— методичні рекомендації.

Щодо методичних рекомендацій. Зверніть увагу батьків на посилання спеціалістів чи літературу. Можна запропонувати круглий стіл для практичного обговорення схожої ситуації, залучивши спеціалістів, чи вчителів методистів з інших навчальних закладів.

Батьківська компетентність (Компетентність – здатність вирішення проблеми) має декілька рівнів:

  • Низький рівень: батьки не розуміють проблему, не знаходять шляхи вирішення;

Педагог повинен навчити формулювати проблему так, щоб знайти шляхи вирішення. Інколи у батьків з’являється синдром набутої безпорадності, яка є для них зоною комфорту.

  • Середній рівень: батьки можуть формулювати проблему, аналізувати її , поступово знаходячи рішення. Та будь-яка неочікувана ситуація зі сторони швидко вибиває із зони комфорту.
  • Високий рівень: це стадія прийняття проблеми, конструктивний аналіз та прийняття рішення.
  • Найвищий рівень: батьки не лише розуміють та вирішують проблему, а й само реалізуються  в тій чи іншій сфері чи, займаючись самоосвітою, стають професіоналами.

Звичайно, це умовні рівні. Та, підсумувавши, такі знання педагогу  покращать  налагодження  стосунків  з батьками  чи здорової дитини, чи дитини з психофізичними розладами.

Ми повинні звикнути до думки, що тематичні збори ми можемо пере форматувати на круглі столі,  чаювання, обмін думками за чашечкою кави, майстер класи разом з дитиною та ін. При цьому, робота з батьками переходить на співдружність, несучи за собою результат і задоволення.

  1. Школа – Учень – Навчання — Рух

Всі скаржаться на швидку стомлюваність дитини, неуважність, часом, погану пам’ять та багато інших вад, які заважають стати учню відмінником чи чемпіоном.    Успішність наших дітей прямо пропорціональна  Рухові.

Єфименко Микола Миколайович, доктор педагогічних наук, сформулював наступне:

  • Фізичне виховання
  • Фізичний розвиток
  • Фізична реабілітація
  • Рухова реабілітація
  • Реабілітація рухом

Розглядаючи між коркову взаємодію нашого мозку, найперше, що сприймає наш мозок для пробудження — це сигнал Руху м’язів, який поступає із стволової частини до правої півкулі. Далі Рух Тіла провокує роботу правої півкулі що переходить на між коркову взаємодію, що в свою чергу, посилює роботу мовного центру та вищої коркової точки, яка відповідає за творчість людини.  Це не означає, що завтра раненько ми маємо пробігти 20 км і відразу станемо геніями. Фізичне навантаження повинно бути поступовим, враховуючи всі фізичні особливості розвитку учня. Вчитель повинен правильно корегувати фізичні вправи на повзання, підтягування, стрибання, бігу тощо. Навіть якщо вчитель невідступно працює згідно програм, тим не менше, потрібно аналізувати, а інколи , навіть консультуватись з батьками щодо їхньої дитини та навантаження на уроках фізичної культури.  При формуванні груп на фізкультуру, потрібно переглянути медичну карту дитини, де, можливо, будуть рекомендації щодо застосування певних фізичних вправ. Ми повинні бути уважними до розвитку роботи різних м’язів учня, та за допомогою навантажень поліпшувати роботу менш розвинених м’язів тіла.  Отже, обов’язково плануємо нашу роботу з дитиною наступним чином:

Діагностика

Планування

Зміст і корекція, а саме,

форми та варіанти, методи і  матеріально-технічне обладнання.

Контроль та корекція завершують наші сходинки.

Тож, шановні фізкультурники, будьмо уважні до наших дорогих  учнів та до їх здоров'я.

  1. Від теорії до справи

Отже, якщо рух дитини це святая святих, тоді застосування набутих умінь та навичок на практиці це невідривний від життя етап у навчанні. Нажаль, до якихось побутових справ мами не допускають дітей, мотивуючи це дуже різними поясненнями. І, шановні мами, цим ви лише шкодите фізичному розвиткові вашої дитини. Навіть елементарне підмітання підлоги посилює роботу м’язів рук та спини. Не потрібно лякатись, що дитина забрудниться, натомість дайте їй інший одяг, який вам не шкода. Чим більше дитина опрацьовує побутових функцій, тим краще працюють м’язи, що підсилюють роботу мозку. Кожне завдання сприяє розвиткові уваги, сталості і терпіння. Практичні вправи, що виконуються на рівні життєвого побуту, повинні бути без застережень, без обурення дорослого: «Який ти безрукий!», а навпаки, після закінчення роботи все проаналізувати у спокійній дружній атмосфері, вияснити чому чогось дитина не досягла чи не доробила. І ,звичайно, кожна справа має бути розрахована на вік та фізичні можливості дитини.

Отже, ми повинні пам’ятати

  1. Говорити по суті (девіз «рахуй свої слова»)
  2. Оволодіння навичками  практичного життя починається з сім’ї
  3. Використовувати предмети виключно за призначенням
  4. Корегування роботи (витирання зліва на право, згори вниз, розкидав – збери, розсипав – згреби і т.ін.)
  5. Принцип «не пряма підготовка»
  6. Момент домовленості

Обов’язково потрібно акцентувати увагу дитини на ввічливу поведінку не лише вдома, а й у школі чи інших місцях можливого перебування дитини. Обговорення чогось з дитиною повинно бути на рівні, тобто щоб дитина бачила ваше обличчя, очі. Можна привчати дитину до хвилини тиші, формуючи в ній беззастережну сталість.

У школі ситуаційні обговорення  краще проводити у колі, формуючи колективне сприймання та терпимість до індивідуальних рішень чи думок. А, також, можливість практичного виховання вираження власної думки на загал.

ІІ. Складники успішного процесу

Всі ми, вчителі, учні, батьки, є складовою  навчального процесу. І, звичайно, хочемо щоб цей процес був успішним, а саме, досягнути  поставленої мети.

  1. Що ми повинні враховувати для досягнення мети?
  • розуміти саму мету
  • візуалізувати її
  • поставити строки виконання
  • саме виконання

Також, нагадаємо собі складники  успішного процесу:

  • Продумана стратегія
  • Законодавча база
  • Підготовка фахівців
  • Співпраця з дитячими садками
  • Діагностування майбутніх учнів
  • Укомплектування штату
  • Матеріально-технічне забезпечення
  • Психолого-педагогічний супровід
  • Взаємодія з родинами

Розглядаючи складники успішної  діяльності для  вчителя, ми можемо трошки звузити кількість компонентів та наголосити на:

  • Стратегії викладання матеріалу
  • Законодавча база, тобто, навчальна програма
  • Самоосвіта
  • Попереднє діагностування майбутніх учнів
  • Взаємодія з психологом
  • Взаємодія з родинами

Як бачимо, успішність процесу має багато компонентів, які тісно пов’язані між собою. Тож, коли педагог планує свою діяльність, повинен враховувати всі компоненти.

Крім складників діяльності обов’язковими  є вимоги до вчителя:

  • Структурованість уроку чи теми
  • Візуальна підтримка
  • Інформативність

Карти розвитку дитини бажано вести не лише для дітей з психофізичними вадами, але й для учнів, які потребують індивідуального розвитку, на-д, прискорене навчання та ін..

Тісний взаємозв’язок з психологом дає нам можливість вибудувати корекційно — педагогічну стратегію як для одного учня, так і для колективу в цілому.

ІІІ. Використання піску

 У сьогоднішній педагогічній практиці дуже часто використовується пісок – пісочна терапія. Пісок зачаровує, розслаблює, надихає до творчості. Його можна використовувати для роботи як з дорослими, так із дітьми, як з абсолютно здоровими, так із психофізичними вадами.  Прослухавши певні майстер – класи, прочитавши певні відгуки професіоналів, я зробила для себе висновок як і в якій діяльності можна використовувати пісок.

  • Робота з не мовленнєвими дітьми :
  • маніпуляції з пісочною поверхнею, використовую сюжетний предмет, трубочку, руки в наступній послідовності: долоня, ребро долоні, пальці.
  • Проникнення в товщу піску (відшукуючи скарб, чи якихось сюжетних героїв)
  • Розігрування простих  сюжетів з предметами (використовуються різні персонажі від тварин до машин) включаючи звуконаслідування або повторення складів, слів, речень
  • Можна відтворити  картинку на піску, проговорюючи кожне слово окремо
  • Відтворення дій (хто сидить, хто летить, хто лежить і т.д.)
  • Можна ховати картинки і дитина їх знаходить, як варіант, дитина розкопує картинки послідовно за вказаною нумерацією

 

  • Робота з дітьми аутистами:
  • За допомогою предметів у піску знайти взаємодію (предмети повинні бути спочатку однорідні, наприклад камінці, кульки ін..)
  • Працювати методом проб.

Та є одна особливість – поверхню піску потрібно залишати чистою

  • Ігри з навчального плану
  • Простір
  • Кількість
  • Форма та ін..

 

  • Ігри на фонематичний слух: завдання повинні бути обов’язково у віршованій формі, що зосереджує  дитину та ритмізує дії.
  • Ігри з вивчення букв та складання їх у склади, слова. (прочитана казка-завдання має бути короткою, швидко прочитаною і обов’язково з мотивацією для чого потрібно шукати ту чи іншу букву.)
  • Пропис літер письмовою формою

Рекомендовано до читання Марія Зельц Вчимо писати на піску

ІV. Використання Lego

  1. Для дітей дошкільного віку корисно використовувати Сортер з урізноманітненням завдань (чарівний мішечок, що в руці, куди покладеш та ін..)
  2. На розвиток логіки доцільно використовувати Картки із запереченням.
  3. Окремі кубики конструктора  можна використовувати як штампики.
  4. Математичні уявлення: склад числа, величина. Форма.
  5. Розвиток уяви (тривимірний простір)
  6. Боулінг
  7. Гольф

Рекомендація – методика Денєша.

 Педагог може брати будь – що,  підлаштовувати для своїх дітей і ось вам інноватика у навчанні!

Таким чином, ми дійшли до моменту підбиття підсумків.

  • Використання успішних освітніх практик у навчальному закладі не досить для освіти дитини. Педагог не може працювати один, на допомогу йому повинні обов’язково прийти батьки.

Педагог повинен спрямовувати батьків на самоосвіту

  • Консультації (круглі столи)
  • Рекомендації
  • Обмін думками чи практиками з іншими батьками

 

  • Порушення мовленнєвого розвитку повинно розглядатися в системі

Комунікація – Пасивний Словник – Активне Мовлення.

Повертаючись до значення Руху, зауважимо. Коли у дитини розвинений вестибулярний апарат, розвинена координація рухів, то правильно і вчасно проходить сенсорний розвиток, що веде до розумового розвитку і активного мовлення. Отже, головний  етап роботи від народження та протягом всього життя – це Рух. 

Рух – сенсорика – розум — мовлення – це запорука наших з вами знань, умінь та навичок, запорука наших чемпіонів, професорів, президентів.

- Директор гімназії «Європейська освіта» Сотело-Рамірес В.В. -