Умови, необхідні для вироблення правильного каліграфічного письма

Бабій Валерія Едуардівна,

вчитель молодших класів
ЗНЗ Гімназії «Європейська освіта», м.Києва

В умовах реформування загальної середньої освіти провідну роль відведено саме початковій ланці, першочерговим завданням якої є формування у молодших школярів загальнонавчальних умінь і навичок, розвиток їхніх мовленнєвих здібностей, вагомою складовою яких є читання і письмо.

Проблема  методики навчання дітей письму – об’єкт  дослідження багатьох  науковців:  Ушинського К.Д., Корфа  М.О.,   Сухомлинського В.О.,   Вашуленка М.С., Савченко О.Я.,  Білик О.П., Головащук С.І., Воскресенської Н.О., Горбачук В.Т., Кравчук Д.М., Паламарчук В.І.  та ін.

Проблемою розробки методики навчання каліграфічного письма в цілому, а також питанням визначення й упорядкування умов становлення навички письма зокрема займалися такі вчені і методисти, як Н.М. Боднар, І.Ф. Кирей,        Л. Маркова, О.Ю. Прищепа, Н. Проць, В.А. Трунова та ін.

У молодшому шкільному віці закладаються передумови і умови формування найбільш складного виду мовлення — письмо. Л.С. Виготський писав, що «історія письма у дитини починається значно раніше того моменту, коли вчитель уперше вкладає йому в руку олівець і показує, як треба писати букви».

Успішне формування графічних навичок молодших школярів в значній мірі залежить від умов, в яких проходить навчання учнів каліграфічного письма. В оволодінні навичкою письма, як і будь-якою іншою руховою навичкою, важливого значення набувають підготовчі вправи. Основна мета таких вправ — підготувати руку дитини до письма, сформувати руховий стереотип, допомогти дитині позбутися тих труднощів, які виникають на початкових етапах оволодіння навичками письма.

Письмо – це найдавніше досягнення людства, що віками змінювало характер і способи передачі інформації, постійно вдосконалювалось. У 2016 – 2017 навчальному році в Україні введено писання простим олівцем у першому класі з рекомендацією поступового переходу на кулькову  ручку. На рівні Міністерства освіти і науки України учителям вперше офіційно надано можливість застосовувати, спостерігати та обговорювати таке нововведення у навчальний процес.

На нашу думку дане нововведення необхідно відразу підтримати й додати, що використання олівця для будь-якого писання повинно продовжуватися в другому, третьому і навіть у старших класах, адже це впливатиме на розвиток та корекцію навичок каліграфічного письма.

Досвід показує, що олівці необхідно використовувати тоді, коли є велика правдоподібність, що доведеться стерти або виправити написане.

Батьки дітей, які користуються лівою рукою, стверджують, що набагато простіше випрати графітові плями, які з'являються в результаті переміщення руки та ліктя по лініях, які щойно дитина написала, ніж випрати чорнильні плями. Побажання батьків, діти яких мають особливі потреби й не вкладаються в загально-прийняті норми треба враховувати.

Починаючи з першого дня занять, учитель навчає дітей, як правильно сидіти за партою, щоденно контролюючи їх на уроках. Обов'язковість і важливість уваги щодо цього зумовлені особливостями розвитку організму дитини і необхідністю запобігання викривленню хребта.

Під час письма слід сидіти прямо, не спиратися грудьми на парту, відстань від грудей до парти має дорівнювати 3-5см, бо нахил корпусу до парти заважає вільному диханню, порушує кровообіг, затримує розвиток грудної клітини і призводить іноді до захворювання легенів. Плечі учня мають бути на одному (горизонтальному) рівні, тому що неправильне положення тулуба може стати причиною захворювань хребта. Голову треба трохи нахиляти вперед так, щоб можна було вільно читати написане, а відстань від очей до парти має дорівнювати 30-35 см. Це можна перевірити спершись ліктем на парту і кінцями пальців торкнувшись вушної раковини. Дотримуючись такого нахилу голови при письмі ми запобігаємо короткозорості, даємо змогу дитині охоплювати зором не тільки той рядок, на якому вона пише, а й сусідній. Це розвиває окомір, а також дає змогу застосувати зоровий контроль.

Руки учня під час письма мають лежати так, щоб лікті трохи виступали за край парти, а обидва передпліччя перебували під кутом 45° щодо столика парти. Правою рукою учень пише, а лівою притримує зошит, щоб він не совався. Кисть правої руки під час писання має бути на рівні середини грудей. Щоб надати стійкості корпусу під час письма, ноги, зігнуті в колінах під прямим кутом, слід поставити всією ступнею на підлогу або підніжку. Не слід виставляти ноги далеко вперед чи підгинати під себе, класти ногу на ногу або відсувати вбік, бо при втраті стійкості учень неминуче буде "лягати" грудьми на парту. Ступні ніг не обов'язково стуляти одна до одної; ліву можна трохи висунути вперед.

Сучасні науковці та вчителі-практики розробляють методику навчання каліграфічного письма для дітей, які пишуть лівою рукою з урахуванням їх психофізіологічних особливостей. У першому класі, враховуючи підвищену емоційність і велику вразливість цих учнів, слід проводити навчання письма в доброзичливій атмосфері, чуйно ставитися до проблем лівшів, відзначати їхні найменші успіхи. Якщо під час виконання графічних вправ ліворукі діти проявляють агресивну впертість, то краще переключити їхню увагу на інший вид роботи.

Зошит лежить з нахилом вправо так, аби правий нижній кут сторінки, по якій пише дитина, був направлений до середини її грудей.  Руки при письмі мають лежати на робочому столі так, щоб лікоть лівої руки трохи виходив за край столу і ліва рука вільно рухалась лінійкою зверху донизу, права ж лежала на столі і знизу притримувала б зошит. Кисть лівої руки більшою частиною долоні має бути повернена до поверхні столу. Точками опори для кисті слугують нігтьова фаланга дещо зігнутого мізинця та нижня частина долоні. Ручка кладеться на середній палець, на його верхню нігтьову частину. Нігтьова фаланга великого пальця притримує ручку, а вказівний палець легко кладеться зверху ручки на проміжок 1,5-2 см від пишучої кульки та керує рухом пальців. В процесі письма триває рух зліва направо (напрямок ручки при письмі лівою рукою — вліво, а рух кисті і пальців — вправо). 

Практикою встановлено, що як би вчитель не намагався на уроці стежити за положенням зошитів, деякі учні в процесі письма тримають їх неправильно, наприклад, кладуть перед собою майже прямо, внаслідок чого письмо стає прямим.

З метою полегшення контролю за правильним положенням зошитів, ми рекомендуємо приклеїти на парту кольорову стрічку зеленого кольору вздовж лівого краю зошита під кутом 45-50° для дітей, які пишуть правою рукою. Лівий нижній кут повинен знаходитись навпроти середини грудей. Відстань між нижнім  правим кутом та правим ребром парти повинна сягати 15-20 см.

Для дітей, які пишуть лівою рукою варто приклеїти на парту кольорову стрічку зеленого кольору вздовж правого краю зошита під кутом 60°. Правий нижній кут повинен знаходитись навпроти середини грудей. Відстань між лівим нижнім кутом та правим ребром парти – 15-20 см.

точечный рисунок

У першокласників, а особливо у шестирічок, слабко розвинені дрібні м'язи руки, не закінчено окостеніння кісток зап'ястя і фаланги пальців, низька витривалість до статистичним навантаженням, недосконала нервова регуляція рухів. Все це визначає надзвичайну складність оволодіння навичкою письма для дитини шести-семи років і, отже, вимагає суворо нормування обсягу письмової роботи, відповідності методичних вимог при навчанні письма віковим можливостям дитини.

Ручку під час письма треба тримати трьома пальцями: великим, вказівним і середнім. Ці три пальці перебувають у злегка зігнутому і спокійному стані. Не слід дуже стискувати руку, бо рука швидко втомиться. Вказівний палець має лежати на ручці зверху, середній підтримувати з правого боку, а великий — з лівого. Ручку слід тримати не ближче як за 15-20 мм від кінця кульки чи пера (на палець), щоб було видно процес писання. Підмізинний і мізинний пальці трохи підігнуті до долоні. Вони є опорою кисті руки під час писання і мають злегка торкатися паперу та ковзати по ньому.

Верхній кінець ручки на початку рядка має бути повернутий в бік правого плеча, а в процесі заповнення рядка відхилятися вліво. Якщо рядок дописується, то верхній кінець ручки розташований проти центра грудей.

Щоб перевірити, чи правильно учень тримає ручку під час письма, треба підняти вказівний палець. Ручка утримується з боків великим і середнім пальцями, не випадає з рук, а залишається в тому самому положенні. Тільки за такої умови можна досягти бажаних результатів: учень правильно триматиме ручку не лише в початкових класах, а й наступних класах, у багатьох і них ця звичка залишається на все життя.

Отже, якщо дотримуватись усіх необхідних правил положення зошита, ручки, правильної постави під час письма, дитина із легкістю навчиться каліграфічному письму.

Список літератури:

 

  1. Архарова С. Навчання каліграфічного письма в 1-му класі // Початкова освіта. – 2008. — №43. – с. 9-10.
  2. Богомолова Н. Особливості навчання письму ліворуких дітей // Студентський науковий вісник ТДПУ. — Тернопіль, 2004. – Вип. №9. — С. 100- 102.
  3. Брагина Н.Н. Функциональная асимметрия человека / Н. Н. Брагина, Т. А. Доброхотова. — 2-е изд., перераб. и доп. -М.: Медицина, 1988. — 237 с. 
  4. Загорулько Т. Каліграфічні навички першокласника //  Початкова освіта. Методичний порадник – 2011. — №28. – с. 22-24.
  5. Прищепа О. Труднощі у засвоєнні графічних навичок письма шести-      літніми першокласниками та шляхи їх подолання // Початкова школа. – 2000. —    №7. – с. 11-13.
  6. Маркова Л. Гігієна зору під час читання і письма // Початкова школа. —    1998. — №8. – с. 43-44.
  7. Лебедєва І. Формування навичок каліграфічно правильного письма // Початкова школа. – 2000. — №3. – с. 10-11.
  8. Кучинський М. Формування навичок письма – одна з основних проблем початкової школи //  Початкова школа. – 2006. — №5. – с. 10-13.